Діагностика і моніторинг
Результати тестування про стан психологічного (ментального) здоров’я і рівень стресостійкості в освітньому середовищі Тетіївської територіальної громади
Робота педагога в умовах воєнного часу вимагає надзусиль. Щоб допомогти, спрямувати у вірне русло зусилля педагогів - треба знати проблему. Про освіту, потреби і проблеми вчителів й школярів, психологічний клімат в трудових колективах потрідно говорити, навіть у таких, відносно благополучних, регіонах як наш. Лише так вони мають шанс бути розв’язаними. Тільки спільними зусиллями можемо вибудувати в Україні принципово нову освітню систему, яка враховує інтереси усіх учасників, та стане фундаментом оновленої переможної України.
Опитування, проведене Міжнарожним проектом GO DLOBAL, вказує на те, що 75% дітей мають ознаки стресу чи психологічного розладу після початку війни. Це проявляється через тривожність і стурбованість дітей, а також відсутність мотивації до навчання. Самі вчителі також виснажені, стверджують дослідники. 54% освітян відчувають стан професійного вигорання, 80% - говорять про зростання завантаженості. 46% визначили психологічну підтримку потребою номер один для власної школи.
А що ж у нас?
У рамках Національної програми психічного (ментального) здоров’я та психологічної підтримки, ініційованої Оленою Зеленською, за дорученням заступника міського голови Надії Дячук та начальника відділу освіти Вадима Васютинського Тетіївським центром професійного розвитку було проведено анонімне анкетування серед педагогічних працівників Тетіївської територіальної громади щоб визначити стан психологічного (ментального) здоров’я і рівень стресостійкості в освітньому середовищі.
Опитано 262 педагога (90% жінки, 8% - чоловіки), що складає 43% від кількості педагогічних працівників нашої громади, тому такі результати, на нашу думку, можна вважати репрезентативними.
Відчуття стресу спостерігають в себе понад 53%, вагаються (важко відповісти) – 26%. 32% освітян спостерігають явні прояви стресу у своїх колег.
Серед тривожних емоцій, які переважають: напруженість – 54,6%; втома – 46, 2%; страх - 18, 2%; роздратування – 12,2%, відчай –7.6%, розгубленість – 8.8%, безсилля – 10.7%.
9% опитаних педагогів визначили в себе прояви апатії і 6% - депресії, а це є прямим виявом професійного вигорання. Тоді людина працює без задоволення. Обов’язки стають більше тягарем, ніж мотивацією. В той же час відсутність мотивації визначили в себе тільки 8% педагогів.
Позитивні емоції визначились таким чином: віра – 49%, гордість – 16,8%, радість – 7%.
Причини такого стану педагоги бачать у повномасштабній війні з росією (83%) та фінансових труднощах (22%), а от стан власного здоров’я турбує лише 20% опитаних.
На запитання що відчували останнім часом педагоги відповіли: тривожність і напруга – 70.6%, погіршення сну – 46.9%, відчуття виснаженості – 29%, поганий настрій – 27%, емоційна нестабільність понад 21%, відсутність душевної гармонії і нав’язливі думки – 16%. Проте зниження продуктивності реально оцінили лише 14 % опитаних, що вказує на те, що людина відмовляється бачити прямий зв’язок між її внутрішнім, духовним станом і результативністю праці.
Більш професійно вчителі оцінюють психологічний стан своїх вихованців. У портреті своїх учнів вони відзначають насамперед такі риси: поява патріотизму – понад 61%, схильність до волонтерства – 44%, прагнення виявити турботу та прийти на допомогу іншому – 29%, зацікавленість політичною історією країни – понад 20%.
Серед рис школярів, які викликають стурбованість, вчителі називають тривожність і стурбованість – 43%, відсутність мотивації до навчання – 37%, зниження працездатності – 19%, апатію – 16%. У 12% своїх вихованців педагоги виявили прояви страху.
Найбільшою проблемою внутрішньо переміщених дітей (42%) вчителі бачать у присутності в них ознак психологічної травми.
Показово, що більшість вважають свої колективи такими, які відповідають правилу «один за всіх і всі за одного» (60%). Однак, «сказано – виконуй» (авторитарний стиль керівництва) - понад 14%, «кожен сам за себе» - 8, 8%, «сам собі режисер» - понад 5% і «той прав, у кого більше прав» - майже 5%.
Ще одним «дзвіночком» для психологічної служби й керівників, та й більшості самих педагогів, є нерозуміння для їх ментального здоров’я важливості спілкування (з колегами, психологом тощо), проговорення своїх проблем і тривог: 53% - відчувають стрес, а от заявили, що допомоги потребують лише 19%.
Висока вимогливість суспільства до вчителя, бажання з його боку уникнути конфліктів й непорозумінь заставляють його все щось наздоганяти, а це і є, за визначенням фахівців, причинами професійного вигорання.
Загалом проведене опитування вказує на те, що мікроклімат в більшості колективів закладів освіти здоровий. Педагоги згуртовані, сконцентровані на виконанні поставлених освітніх завдань, розуміють поточну ситуацію в країні, позитивно налаштовані, надають посильну допомогу ЗСУ. І хоча більшість з опитаних педагогічних працівників вважають себе стресостійкими, це не виключає ненав’язливого психологічного супроводу з метою більш глибокого розуміння ними внутрішніх процесів.